Під час формування цін на електроенергію у світовій практиці зазвичай використовується витратний метод – ціна дорівнює собівартості плюс норма прибутку. Собівартість визначається шляхом ділення щорічних витрат на кількість відпущеної протягом року електроенергії.

Розраховуючи собівартость виділяють наступні статті витрат: сировина й основні матеріали, паливо й енергія для технологічних цілей, допоміжні матеріали, зарплата працівників, соціальне страхування, підготовка й освоєння виробництва, витрати на утримання та експлуатацію обладнання (експлуатаційні витрати), цехові і загальнозаводські витрати, невиробничі витрати.

Структура витрат на виробництво електроенергії неоднакова для різних енергетичних об’єктів і залежить від способу виробництва, технологічних процесів. Так, для ТЕС найбільшу питому вагу мають витрати на паливо (50-80%), для ГЕС – витрати на амортизацію, що досягають більше 80%. Собівартість електроенергії, виробленої на ГЕС, у 5-6 разів нижча собівартості електроенергії, виробленої на ТЕС. Cобівартість атомної електроенергії визначається, в основному, капітальними вкладеннями в будівництво АЕС, паливна складова в ній не перевищує 25%.

Складові витрат у собівартості електроенергії для ВЕС наступні:

1. Амортизаційні відрахування на основні фонди, які розподіляються за трьома групами витрат:
– 1 група – дороги, будівлі, кабельні й повітряні лінії електропередачі та ін. основні фонди, що належать до першої групи (норма амортизації 5% на рік);
– 2 група – автотранспорт, система керування, обладнання автономного управління, кабельні лінії зв’язку й ін. основні фонди, що належать до другої групи (норма амортизації 25% на рік);
– 3 група – вітроагрегати, фундаменти до них, електрощити, комплектні трансформаторні підстанції, підставки під турбіни, інші основні фонди, що належать до третьої групи (норма амортизації 15% на рік).

2. Вартість послуг промислового характеру (послуги з технічного обслуговування вітротурбін та ін.).

3. Вартість видаткових матеріалів, запасних частин і приладів.

4. Витрати на оплату праці з нарахуваннями.

5. Вартість паливно-мастильних матеріалів для утримання транспортних засобів.

6. Інші витрати (накладні витрати): оплата послуг банку, медичні послуги, матеріали та ін.

7. Відрахування до позабюджетних фондів. Питомі витрати на виробництво електроенергії навіть одного виду можуть суттєво різнитися з року в рік та від станції до станції залежно від їх типу, обсягів виконаних поточних і капітальних ремонтів і т.ін.

Собівартість електроенергії, виробленої ВЕС, також залежить від швидкості вітру (від 4,8 цента/кВт*г при V=7,2 м/с до 2,6 цента/кВт*г при V=9,3 м/с). Основна частина вартості вітроенергії визначається первісними витратами на будівництво ВЕС (вартість будівництва ВЕС «під ключ» становить приблизно 1-1,6 тис. дол./кВт). Аналогічна ситуація для СЕС (вартість будівництва ~ 3,3-4,3 тис. дол./кВт).

Встановлений в Україні тариф для електроенергії, що виробляється на ВЕС, на сьогодні складає 1,22 грн/кВт*год, на СЕС – 5,05 грн/кВт*год; при тому, що для ГЕС – 0,06 грн/кВт*год, АЕС – 0,21 грн/кВт*год та ТЕС – 0,67 грн/кВт*год.